sxublenuy Andriy Golcha (sxublenuy) wrote,
sxublenuy Andriy Golcha
sxublenuy

Два дні на колесах(:

Минулі вихідні провів в сідлі. Субота - 80 км фанового маршруту, з приємними враженнями і незначним напрягом. Неділя - 85 км, великий загальний набір висоти (1500м, практично все викручували), новий маршрут, знову ж таки, купа вражень, виснаження, найшвидший особистий переїзд Надвірна - Франик, повне виснаження і повний кайф!!(((:
Далі трохи картинок і тексту


1. В п"ятницю Андрій з Ірою запропонували проїхатись з Надвірної до Бухтівецького водоспаду, а потім піднятися на нову дорогу, по якій скотитися до Маняви і потім у Франківськ. Спочатку вагався, оскільки вже запланував на неділю поїздку на Синячку з Делятина, не хотів бути як вичавлений лимон, але подумав, що варто не жаліти себе і в результаті погодився((:


2. Приїхали в Надвірну ранковим поїздом. Народу було багато, то ж субота.


3. Андрій, сідаючи в поїзд з велосипедами, знімає педалі, щоб не заважали, а це він їх вже прикручує. Цікава практика, велосипед дійсно стає менш докучливим для пасажирів, оскільки не створює проблем надмірних для пересування людей, і взагалі.


4. Досить спекотно було, але їхалось легко, особливо після купання в Бистриці(:


5. Деколи вітер в спину підганяв(:


6. Забули про наявність не такої стрімкої стежки до водоспаду, от і спускаємось по стрімкій.


7. Внизу прохолодно і гарно


8. Готуємось до купання


9. Бухтівецький водоспад, в порівнянні з іншими карпатськими водоспадами досить маленький, але не менш красивий ніж інші(:


10. Над водоспадом хтось вже вспів побудувати цілий комплекс котеджів, чи то один комплекс з декількома спорудами, я так і не зрозумів. На фото гвинтові сходи від жилої зони до водоспаду.


11. Поруч є ще один водоспад, він вищий, вода падає прямовисно, але він малопотужний, що дає можливість стати під нього як в душі, і отримати неабияке задоволення від потужного масажу((: Чомусь уявив собі що десь в нетрях амазонії можна натрапити на такий водоспад(:


12. Покупались, можна і чаю випити.


13. Чай вариться на отакій раритетній газовій установці. Це один з перших саморобних екземплярів газового пальника в Івано-Франківську. Андрій розказував, що це робив один альпініст "старої гвардії" своїми руцями, взявши за зразок якийсь буржуйський пальник. Працює безвідмовно.


14.


15. Зустріли веретільницю


16. Після водоспаду, піднімаємось на нову дорогу зеленим маршрутом. Більшу частину дороги в лісі йдеться пішки.


17. Виїжджаємо на нову дорогу


18. Відхекавшись трошки, рухаємось в сторону Манявського Скита


19. Піднімаємось ше до оглядової вежі глянути на Карпатські красоти і в"йо до низу - 8км афігєноооого спуску!


20. Кайфуємо на спуску! Потім була Манява, Солотвин, Дзвиняч і морозиво, Богородчани, і Станіславів - покаталися дуже гарно!


21. Неділя. Той самий поїзд, їдемо трохи дальше, до Делятина, щоб піднятися на г. Синячка, а потім спуститися в Надвірну, по нафтових дорогах. Користувалися треком франківських велосталкерів.


22. Спочатку підйом видавався важким, їхалося не легко, давалась взнаки вчорашня поїздка, але 2-3 км адаптації і все гуд(:


23. Музей Шептицького в Дорі


24. Підйом на Синячку такий, шо цілу дорогу можна вкручувати, дистанція 15 км


25. Перед полониною Лазок нас хотів налякати дощ, покрапав і перестав, взагалі то, він нас цілий день потім лякав, але так і не намочив сильно жодного разу, хіба що вже внизу наробив калюж, а ми ж без болотників..


26. От звідти ми приїхали.


27. Збігали на вершину Синячки.


28. велонатюрморт((:


29. Пофоткались та й вниз.
Потім мав бути спуск. Він звичайно і був, але з чисельними підйомами і досить сильно кам"янистою дорогою, що робило її технічно цікавою. Також були ділянки з мегакрутими лісовими трейлами, правда, короткими. А ще була бездоріжна ділянка, спуск по полонині. В результаті, провтикавши в одному місці поворот, ми з"їхали з велосталкеівського треку і спустилися в Пасічну. З попутнім вітром доїхали до Надвірної, а там вирішили їхати вже і до Франика. Спочатку вітер був в спину, що дуже тішило, потім помінявся кардинально, довелось піднапрягтись. Врезультаті доїхали від Надвірнянського кільця, до Станіславівського за 1год10хв з чудовим видами на потужні блискавки попереду і мокрим асфальтом. Я був вижатий, але дуже задоволений. Враження від нової ділянки різні, але переважно хороші. Вона технічна і досить цікава, але туди треба їхати свіжачком(:

А ось і жпс треки для зацікавлених І розповідь Джона (fafvn):
1. Суботня поїздка
2. Недільна поїздка
3. Розповідь Джона

Вдалих вам мандрів!
Tags: Ровер пазззітівчік, гори, репортаж
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 15 comments